На мій погляд, таке враження може скластися через те, що ми вкладаємо негативне розуміння в слово володарювати. Оскільки люди переважно керуються у своїх діях егоїстичними бажаннями і прагненнями, коли людина починає над чимось або кимось володарювати, вона робить це з думкою лише про себе і не думає про обʼєкт свого володарювання. Тому в нас і виникає негативна конотація до слова володарювати.
Коли ж ми ведемо мову про Бога, то Його головним мотивом було попіклуватися про людину. Він як мудрий Батько, все робить для того, щоб дитина могла досягти зрілості і стати відповідальною особою, адже це принесе людині щастя, а Він хоче бути щасливим щастям дитини.
Коли людина досягає досконалості, то її стосунки з Богом батьком стають подібні партнерським стосункам. Тоді прагнення і бажання Бога, природно резонують з прагненнями і бажаннями людини. Це подібно до того, як коли хтось мені каже що треба зробити ось так, а я сам думав про те саме, або щось подібне, і тому я відразу відгукаюся на цю пропозицію, або можна сказати входжу в резонанс з цією пропозицією.
Тобто це відбувається не тому, що в мене немає вибору, і я дію немов маріонетка, а тому, що ми рухаємося в одному напрямку і природним чином між нами виникає синергія.
Тому відповіддю на питання буде: «Ні, людина не стає маріонетко, а входить у резонанс з Богом і між ними виникає синергія».